Сім'я Стосунки

Як НЕ зіпсувати настрій дружині після вечірки

Читати чоловікам – обов’язково! Жінкам – рекомендовано… а після цього обов’язково дати прочитати чоловіку!

Після правильного дівич-вечора душа болить і вимагає сімейного скандалу. Я йшла додому о третій ночі, мугикала дешевеньку попсу й очікувала „продовження бенкету”. Досвід у таких справах маю.

Мій, дякувати Богу, уже колишній чоловік був майстром сімейних сцен. Міг би написати методичку і продати її за скажені гроші. Але його немає, до того ж він був патологічно ледачий. То написати її можу я! Гм, усе-таки на п’яну голову серед ночі на думку спадають найгеніальніші ідеї!

Отже, що потрібно, щоб зіпсувати дружині настрій після вечірки з подругами?

Не дати їй потрапити до квартири самостійно. Залишити ключ у замку – і вона неодмінно сама подзвонить у двері. Ще можна милостиво відчинити й завмерти на порозі в осудливій позі.

Жінка мусить втямити, що, доки вона розважалася, ви встигли самотужки скласти коаліцію в парламенті й розкласти її, а також залити сусідів, кинувши ганчірку в унітаз.

І не забудьте запитати з трагізмом у голосі: „Де ти була?!” Ви, звичайно, знаєте, де вона була і з ким, але запитати треба – це змусить її виправдовуватися.

Тепер, коли ви домоглися того, що вона почувається винною, можна дозволити їй переступити через поріг. Вона тільки-но розслабиться, а ви продовжуйте: „Я тут божеволію!”.

Розкажіть їй, що вона геть втратила сором (навіть якщо прийшла в паранджі), що занадто багато п’є (це нічого, що позавчора вас приніс додому Серьога!). Нагадайте про порожній холодильник і голодних тарганів.

…Придумування методички скоротило дорогу додому, де на мене чекав мій Павич. Власне, дівич-вечір якраз і влаштовувався з нагоди нашого з ним весілля. Мене чекав не просто скандал, а СКАНДАЛ!!!

Він, найімовірніше, зараз просто курить на кухні й читає якусь нову хурму. Оскільки Павич схильний до імпровізації, то мені дадуть зрозуміти, що хвилювалися і що „так не можна”. Але до ранку ми помиримося і сонні, але щасливі поплентаємося на роботу.

…У квартирі було темно й тихо. Я надибала вимикач й обережно прослизнула в кімнату. Павич …мирно спав на дивані. Яка підлість, яка підступність! Він анітрішечки не хвилювався!

Він пам’ятав, мерзотник, де я була і з ким! Знав, що пішла в його улюбленому червоному міні з глибоким декольте, знав, що напевне прийду хмільна (о, який смачний ром я пила!). Ого – він забив холодильник продуктами!

У кімнаті я присіла біля ліжка й поцілувала його у скроню.

– Гррр-агх-мням-мням! – зреагував Павич і перевернувся на інший бік. Я перевісилася через його плече і цмокнула в ніс.

– Их… – зітхнув Павич. Я випросталася й почала роздягатися. Він перевернувся назад і, не розплющуючи очей, схопив за руки. Виплутавшись швиденько з одягу, я упала в його обійми, прицілилася і …дихнула.

– Ммм… любенька. Добре посиділи? – поцікавився Павич, розплющивши одне око.

Я заричала й почала шукати в ліжку подушку…
***
– Павичу, а ти ще не здогадався написати методичку із тактики ведення бою на подушках? – запитала я вранці, наливаючи собі в кавове горня маринад з-під болгарського перцю. – Продав би за скажені гроші, слово честі!

– Перше: прикиньтеся сплячим… – ризикуючи не дожити до весілля, сказав мій Павич.