Оспівана поетами, прославлена мандрівниками, італійська кухня нині цілком виправдано вважається однією з найпопулярніших у світі. Своїх численних шанувальників вона знайшла завдяки оригінальності, легкості приготування і добре продуманому поєднанню інгредієнтів у стравах. Піца, паста, равіолі… Ви маєте це скуштувати!
Візитна картка Італії – піца. Популярна в усьому світі, колись вона була їжею бідняків – паляниця з помідорами і сиром. З часом кулінари надали їй вишуканого смаку. Різновидів піци безліч, але неодмінно треба скуштувати класичні: «Наполетану» з помідорами і анчоусами; «Маргариту» у кольорах національного прапора – із червоними томатами, білою моцарелою і зеленим базиліком; «Чотири пори року», кожна частина якої містить різні інгредієнти, і закриту піцу «Кальцоне».
Вважається, що перші макарони і сама технологія виготовлення трубочок з тіста з’явилася в Китаї, а в Італію рецепт привіз мандрівник Марко Поло. За переказами, італійський кардинал, вперше скуштувавши макарони, вигукнув: «О, як мило!» (італійською «О, ма карони!»). Так страва отримала свою назву. Тонкі, як волосини, капеліні, трубочки-канелоні діаметром два-три сантиметри, довгі спагеті, схожі на домашню локшину тальятеле, короткі букатині, метелики-фарфале… Італійської пасти є більше п’ятдесяти видів, кожна з яких має свою назву.
Також італійську кухню неможливо уявити без сиру пармезан. Він має солонуватий і досить різкий смак. Але з невеликою кількістю цього сиру страва набуває абсолютно нових барв, оскільки пармезан має властивість підсилювати чутливість смакових рецепторів.
Традиційний італійський хліб – чіабата, що дослівно перекладається, як капці. Дуже пористий, із хрумкою скоринкою і неймовірним ароматом. Це хліб тривалого бродіння, завдяки якому тісто набуває особливого смаку і пористості. Саме чіабата найбільше підходить для брускети – традиційної закуски зі скибки підсушеного до хрумкості хліба та викладених зверху шматочків помідорів, сиру, оливок, печериць, шинки або інших продуктів.
Найвідоміший італійський десерт – тірамісу. Вперше повітряне печиво з прошарками ніжного сирного крему приготували у XVII столітті в місті Сієна для герцога Козімо III Де Медічі. Тira mi su означає той, що піднімає настрій. Кажуть, що цей десерт – афродизіак, який здатний розпалювати пристрасть.
Не менш важливий секрет світового успіху італійської кухні – зовнішній вигляд страв: навіть на фото вони привабливі, апетитні й ароматні. Так і ваблять: «Скуштуй!».
