Петрушка – культура давня. Її батьківщина – узбережжя Середземного моря, де й тепер вона трапляється у дикому вигляді. У древніх греків ця рослина символізувала славу та радість. Грецьких героїв та переможців Олімпійських ігор увінчували вінками із зелені петрушки. Навіть коней, запряжених у колісниці, годували петрушкою. А в Єгипті ця рослина – символ тяжкого горя.
З Греції петрушка поширилася по всьому світу, у середині ХХ ст. її вже розводили в європейських країнах. На нашій території її спочатку вирощували як лікарську, а пізніше – як пряну культуру.
Наукова назва Petroselinum sativum – петрушка посівна, Petroselinum cristum – петрушка кучерява. З грецької петрозелінум – трава, що зростає на кам’янистих місцинах.
Це дворічна рослина холодо- та посухостійка, світлолюбна. У перший рік утворюється розетка пірчасто-розсічених великих запашних соковитих листків. На другий рік – стебло з дрібними зеленувато-білими квітами, зібраними у суцвіття складений зонтик. Рослини витримують заморозки -9оС, насіння проростає через 30-40 днів після сівби. Свіжі листки петрушки містять багато каротину, вітамінів С, В1, В2, РР, К, білків фітонцидів, солей калію, кальцію, заліза, фосфору, магнію, ефірні олії.
За вмістом харчових речовин петрушка посідає одне з перших місць серед овочевих культур. Як лікувальний засіб її вживають при авітамінозах – це джерело вітаміну С, якого за кількістю в петрушці уп’ятеро більше, ніж у лимоні. Петрушка має сильну дезинфікуючу, сечогінну та відхаркувальну дію, підвищує тонус гладеньких м’язів, активізує роботу органів травлення, нирок, серцево-судинної системи, поліпшує зір, стан шкіри.
Не без підстав стверджують, що 1 кг петрушки корисніший за 1 кг таблеток. Соком лимона, змішаним з міцним відваром кореня петрушки, користуються для знищення ластовиння (змазують обличчя вранці та ввечері), розтерте листя прикладають до місць укусів бджіл, комарів. Як прянощі зелень використовують у сирому вигляді як додаток до салатів, м’ясних та рибних страв. З петрушки готують вітамінні напої та окремі другі страви, приміром, котлети. Зелень застосовують у сирому, засоленому чи сухому вигляді. Збирають урожай свіжих листків, коли рослина досягає 10-15 см через кожні 10-20 днів протягом літа.
Щоб раніше мати зелень навесні, петрушку висівають в липні-серпні, а на початку березня накривають плівкою. Наприкінці квітня отримують продукцію. Вирощують два різновиди петрушки – листову і кореневу.
