Відпочинок Здоров'я та краса

Найбільш небезпечні країни і чим там можна заразитися

Якщо ви плануєте відпустку і збираєтеся у мандрівку за кордон, вам буде корисно дізнатися, в яких країнах можна підчепити найнебезпечніші захворювання і які їхні симптоми. 

За оцінкою експертів проекту Discovery Channel «Віруси», мандрівники все частіше привозять додому з відпусток різні екзотичні інфекції, запускаючи в рідному регіоні цілі епідемії.

Лихоманка Ебола

Геморагічною лихоманкою Ебола дуже легко розжитися в Центральній і Західній Африці, тобто в Анголі, Габоні, Демократичній Республіці Конго і Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Чад, Гвінеї, Камеруні, Сенегалі, Гамбії, Буркіна-Фасо, Кот-Д’івуарі та ще в десятках невеликих держав, які не користуються помітним туристичним попитом.

Вперше вірус Ебола з’явився в арсеналі зброї природи проти людства в 1976 році, тоді в Демократичній Республіці Конго та Судані загинуло понад 400 осіб.

Найбільший спалах лихоманки Ебола стався в 2014-му: епідемія охопила майже весь світ і забрала близько 12 тисяч життів, оскільки ліцензованої вакцини тоді не було. Тому помирав кожен другий пацієнт.

Тож якщо збираєтеся у відпустку в Центральну або Західну Африку, запам’ятайте кілька простих правил.

Хороша новина: вірус не передається повітряно-крапельним шляхом. Погана новина: зараження відбувається при безпосередньому тісному контакті з інфікованими тваринами (з’їдені теж враховуються) і людьми.

В першу чергу це попадання на слизові оболонки та мікротравми на шкірі рідин і будь-яких виділень організму зараженого суб’єкта. Тобто треба остерігатися не лише гіпотетичних ситуацій, коли примат поділиться носовою хусткою, — потенційно небезпечний і контакт з медичними приладами, в тому числі голками, якщо вони не були як слід оброблені.

Тому десять разів подумайте, перш ніж набивати татуювання «Конго-2018» в пам’ять про відпустку або йти до місцевого стоматолога в сумнівну клініку.

Крім того, лікарі припускають, що інфікуватися можна і через постільну білизну, а також одяг, якщо на тілі є рани, подряпини, мікротріщини. Про незахищений секс навіть говорити нічого не будемо.

І, до речі, в 2016 році вакцину від Еболи все ж винайшли. Але тут важливо швидко зреагувати і звернутися до лікарів. Інкубаційний період у Еболи від 2 до 21 дня, а найпоширеніші симптоми — висока температура, озноб, кашель, головний біль та біль у животі, блювання, діарея, загальна слабкість. Щоб не сплутати Еболу з банальною дизентерією, додайте до списку тривожних сигналів біль і ломоту в м’язах.

Лихоманка Ласса

Не менш неприємна штука, з якою можна зіткнутися в Західній Африці, — лихоманка Ласса. Зараження відбувається статевим, повітряно-крапельним і контактним шляхом (через їжу, воду, попадання на пошкоджену шкіру будь-яких виділень інфікованого).

Тобто механізми інфікування а

 

налогічні лихоманки Ебола, так і симптоми легко сплутати (нездужання, розбитість, біль, температура, блювота). Вони наростають поступово, не відразу звертаючи на себе увагу, зате потім…

Відрізнити лихоманку Ласса від Ебола можна за збільшеними лімфовузлами і некротичними виразками, які з’являються до кінця першого тижня. Щоб їх помітити, досить відкрити рот перед дзеркалом (але краще перед лікарем).

На другий тиждень до виразок додаються висип, судоми, зниження слуху, брадикардія, набряклість обличчя і тіла. Але тягнути до цієї стадії не треба: чим раніше дійдете до лікарні, тим краще.

Жовта лихоманка

Жовта лихоманка — надбання Африки, однак можна заразитися і в Центральній і Південній Америці. Особливо небезпечні Конго, Гвінея, Судан, Сенегал, Болівія, Перу, Бразилія, Мексика, Камерун, Нігерія, Замбія, Уганда, Сомалі. Хоча список ендемічних країн набагато більше — перед поїздкою краще звіритися з офіційними сайтами.

Переносять хворобу відразу кілька видів комарів, а ось від людини до людини вона не передається, хіба що зайнятися переливанням крові в польових умовах. В інших випадках побоюватися потрібно лише москітів.

Розпізнати жовту лихоманку на початках досить складно, оскільки вона добре маскується під отруєння, малярію, денге і інші лихоманки: на перших порах це температура під сорок, озноб, головний та м’язові болі, нудота.

До речі, кілька століть тому романтики-іспанці прозвали жовту лихоманку «чорною блювотою», що дозволяє уявити собі перебіг хвороби у всіх барвах. Через кілька днів після зараження шкіра і очні яблука починають набувати жовтого відтінку через ураження печінки — цей симптом і дозволяє лікарям у переважній більшості випадків поставити правильний діагноз.

Майте на увазі: жовта лихоманка протікає стрімко, пацієнт гине вже на четверту добу. Спеціального лікування як такого немає, вся терапія спрямована на полегшення стану (голод, холод і спокій, анальгетики та протизапальні препарати).

Важливо: всього цього можна уникнути, якщо зробити щеплення. Розум вірусолога Макса Тайлера в 1937 році подарував людству ефективну вакцину, а самому вченому — Нобелівську премію. Тому перед поїздкою в Африку і Центральну Америку заздалегідь зробіть щеплення, не кажучи вже про те, що деякі країни без неї просто не впустять.

Лихоманка денге

Денге (наголос на перший склад) не настільки небезпечна, як Ебола, але хорошу річ костоломною лихоманкою не назвуть. За найпопулярнішою версією, назва перекладається з суахілі як «хвороба, викликана злим духом» (Ka-dinga pepo), але сучасні вчені, висувають банальну.

Але більш правдоподібну версію: арбовірус переносять комарі в Південній і Південно-Східній Азії (В’єтнам, Камбоджа, Лаос, М’янма, Таїланд, Малайзія), країни Африки, Океанії і Карибського басейну. 24 квітня Таїланд і зовсім випустив офіційне попередження всім, хто збирається на Пхукет: з початку 2018 року на острові заразилися 220 осіб.

Денге перетворить інфіковану людину в організм, змучений жаром, безсонням, апатією, занепадом сил, відсутністю апетиту, нудотою і запамороченням. І це ще не все: найсильніший біль у суглобах і кістках, а також висип, почервоніння і великі, сверблячі пухирі по всьому тілу. Диво-таблетки проти цієї напасті немає, тільки симптоматичне лікування: призначають антигістамінні, знеболювальні, жарознижувальні і знеболювальні препарати. Самого хворого накривають москітною сіткою, щоб не допустити поширення інфекції.

Лихоманка Крим-Конго

Гарантію безпеки не отримають і ті, хто вирішив провести відпустку на рідних теренах. Назва лихоманки Крим-Конго походить від того, що два однакових випадки захворювання були практично одночасно виявлені в Криму (1944 рік) і в Конго (1956 рік). Сьогодні вірус поширився на півдні РФ, Балканському півострові, у Китаї, Афганістані, Центральній Азії та Східній Африці.

Переносники вірусу в переважній більшості випадків — кліщі. Починається лихоманка Крим-Конго як і більшість лихоманок: слабкість, жар, озноб, біль і ломота у всьому тілі, нудота, блювання.

Пізніше з’являються характерні ознаки: крововиливи на шкірі, плями і гематоми, іноді охоплюють руку або ногу цілком, немов їх занурили в чорнило. Підключаються болі в печінці і різі в животі, діарея, кровоточивість ясен, можливі ускладнення у вигляді набряку легенів, осередкової пневмонії, тромбофлебіту, отиту тощо.

Летальність — як пощастить: статистика скаче від 2 до 50%. Дуже багато залежить від фізичного стану людини і запасу міцності організму. Лікування немає, є зняття симптомів. Тому краще перестрахуватися: у лісах носити закритий одяг, обробляти намет і спальник репелентами, проводити профілактичну вакцинацію.

Парагонімоз

Парагонімоз — паразитарне захворювання, що викликається легеневим сисуном (це такий плоский черв’як). Дістати непроханого сусіда в організм, а заодно й ураження легенів, підшкірної клітковини, скелетних м’язів і головного мозку ризикують любителі річкових крабів, раків та інших.

Найбільше шансів прихистити паразита у жителів і гостей Китаю, Японії, Кореї, Індонезії, Філіппін, півострова Індокитай, Перу, Еквадору, Венесуели, Колумбії, країн Західної Африки та Далекого Сходу РФ.

Потрапивши в організм, інфекція підступно затаюється і проявляється через кілька тижнів — дуже часто хворі встигають повернутися додому. Тут-то їх і наздоганяє задишка і кашель.

У цьому випадку лікарям складно запідозрити екзотичну заразу, через що нерідко ставиться помилковий діагноз — пневмонія або бронхіт. Неправильно і невчасно поставлений діагноз значно збільшує вірогідність серйозних ускладнень і навіть летального результату.

За матеріалами