Життєві історії Сім'я

Моя еротична історія

Мені є про що розповісти…

Я вирішила написати оповідання. Знаєте, на виході з супермаркету часто розкладають всілякі рекламні видання. В одному з них я надибала на оголошення про конкурс оповідань. Теми: психологія стосунків між чоловіком і жінкою, еротика. Надумала взяти участь, аби наступного разу було з чим у кишені йти до супермаркету.

Проте якщо чесно, то для того, щоб залатати всі мої дірки, варто було б взятися за роман. Ще краще – за трилогію. Чи стати модною авторкою детективів і клепати щомісяця по книжці. Написати перші п’ять, відтак засадити літературних негрів, а самій лишень придумувати детективну канву. Але я вирішила зупинитися на оповіданні, бо це швидше, а гроші мені потрібні терміново…

Останнім часом моє життя нагадує цирк. Наче фокусник, довго в’яже на паличку різнобарвні хустки, кілька разів перевіряє на міцність вузлики, а потім змахує нею – і хустки розлітаються по сцені. Отак і зі мною.

Від мене пішов другий чоловік. До плавчихи. Перший теж колись пішов, але тоді я була на десять років молодшою, з однією дитиною. Оскільки зрада чоловіка стала для мене цілковитою несподіванкою, я зрозуміла, що написати розповідь на тему психології стосунків мені не вдасться. Залишається еротика. Хай там як, у мене було два чоловіка, є дві дитини, вряди-годи з’являлися коханці. На оповідання вистачить.

Для початку я вирішила порадитися з інтернетом. Гадала, прочитаю з десяток оповідань, скомпілюю щось, розбавлю особистим досвідом – і в редакцію! Я створила окремий файл, назвала його “Оповідання” (щоб діти не зацікавилися) і почала туди переносити уривки просто з інтернету.

“Він почав пестити мене вже біля дверей, якнайдалі засовуючи руку в трусики. Потім здер їх і повалив мене в коридорі на підлогу…” Поміркувавши, я перенесла цей файл із загальнодоступної папки “Мої документи” у спеціально створену.

“Вона легенько кусала мою мошонку, а її довгі закручені вії тим часом лоскотали яєчка…”.

Я зателефонувала програмістові й запитала, чи можна поставити пароль на окремі файли. Паралельно вигадала собі псевдонім, бо не могла уявити, що подібну нісенітницю прочитають мої дочки і мама.

Але найбільші труднощі виникли з особистим досвідом! Як там було з першим чоловіком, я вже й не пам’ятала, на другого була дуже ображена, а найголовніше – ніяк не могла вирішити, чи варто писати про свого колишнього коханця. А раптом чоловікові набридне плавчиха і він надумає повернутися? Зрештою, інколи тонуть навіть олімпійські чемпіонки з плавання! Чесно кажучи, і ревнувати нема до чого. Запав у душу цей герой-коханець після того, як натхненно продекламував “Кобзаря”. Коли чоловік про це довідався, то з пафосом виголосив:

– Як легко завоювати жінку в нашій безграмотній країні!

Завоювання продовжилося в його кабінеті. Точніше, воювала вже тільки я, впродовж двох годин доводячи його до потрібного стану. Коли практично все було готове, зіпсувала ситуацію своїм запитанням, чи є в нього презерватив, і додала собі клопоту ще на годину. Після сякого-такого “завоювання” вирішила, що потрібно якось підтримати чоловіка, який зазнав фіаско у “постільних війнах”. Поки я підбирала делікатні слова, він вдягнувся і ні з того ні з сього гордовито запитав:

– Ну як я тобі?

Від здивування всі слова випарувалися, і я пробурмотіла:

– Добре…

– Я завжди такий! – ще гордовитіше підсумував він.

Потім я ще кілька разів зустрічалася з ним. Доки не збагнула, що навіть “Кобзар” не вартий такої виснажливої роботи у ліжку. Тим більше, що тоді чоловік ще не захопився плаванням, а гарно декламувати я й сама вмію.

Тому вирішила провести опитування серед знайомих. Для початку зателефонувала чоловікові, сказала, що за завданням редакції проводжу дослідження сексуальності уболівальників різних видів спорту. Хочу, мовляв, проконсультуватися стосовно плавчих.

Що його привабило? Широкі плечі? Маленькі груди? Напівчоловіча дупка? Прищіпка на носі? Я, звичайно ж, сподівалася почути, що всі його еротичні переживання пов’язані тільки зі мною, що плавчиху перекупили в якусь заморську країну, що він досі пам’ятає, які тістечка я люблю, і ключ запалювання вже в стартері…

Але він лише спокійно і діловито констатував, що завжди підозрював, що я ідіотка, а тепер навіть не упевнений, чи можна мені дозволити виховувати нашу спільну дочку; що існує такий вид спорту – синхронне плавання, де користуються тим, що я називаю “прищіпкою на носі”; що мені не завадило б хоч трохи цікавитися спортом і щонайменше – це повернути йому “Таврію”, бо невдовзі я однаково в неї не влізу…

Найцікавіше, що цю нахабну брехню я сама й сфабрикувала. Ще в ті далекі часи, коли він з замилуванням дивився на мене, а я регулярно пояснювала, як жахливо розповніла. Коли він намагався сперечатися і протестувати, я активно тицяла пальцем у якусь складочку на талії, шмигала в ліжко й одразу вимикала світло, пояснюючи, що соромлюся своїх широких стегон. А коли він подарував мені еротичну червону білизну, істерично розреготалася, зазначивши, що таким вбранням можу розпалити цікавість хіба бика на кориді, та й то, якщо перед ним вже довго теліпали червоними ганчірками й довели до сказу…

А плавчиха, мабуть, по-королівськи, як у рекламі, струшує своє ріденьке від хлорки волоссячко і грудьми своїми цілком задоволена. Тож якби в перервах між кролем і брасом вона вирішила написати еротичне оповідання, то там були б незвичайні враження і фантастичні зустрічі. І оргазму вона, напевно, ніколи не імітує. Хоча, власне, у мене всі подружки його час від часу імітують. Одна ще в юності вичитала, що стогін надзвичайно збуджує чоловіків, і зображує таку пристрасть із криками, що кілька разів до них міліція навідувалася. А чоловікові подобається, перед друзями хизується. До плавчих не бігає. А їй що, важко? Кілька разів заволала – і в сім’ї спокій та любов.

Зрештою, вирішила навідатися в редакцію і дізнатися про вимоги до конкурсного оповідання.

– Підійміться на другий поверх. Кабінет № 3. Шишко Олег Іванович. Він – редактор, який ще й пише, веде цей напрямок, все вам розтлумачить.

Олег Іванович виявився лисуватим чоловіком з яскравими синіми очима. Я відразу захоплено почала пояснювати, що він дуже відповідає тематиці оголошеного конкурсу, бо, за даними з інтернету, чоловіки з надмірною волосатістю на тілі і браком її на голові – дуже еротичні. Олег Іванович не став підтверджувати чи спростовувати наявність волосся на тілі, а тихенько, з острахом вислизнув з кабінету. Я не втрималася, підійшла до столу і прочитала перші рядки роботи, яка там лежала: “Я замкнув двері, сховав ключ і своїми чіпким пальцями дістався до її соска…”. “Боже, та ж він маніяк, – розхвилювалася я, – та ще й з чіпкими пальцями…”

– Так, ось таку маячню доводиться читати, – сині очі знову з’явилися в кабінеті. – Давайте, що там у вас…

Незабаром він втомився від мого циклічного словесного потоку (чоловік, плавчиха, супермаркети, еротика) і взявся радити:

– Можливо, якась романтична історія першого досвіду?

“Ой, ні, – подумала я, – тільки не це. Портвейн, Новий рік, пітні танці… Мало романтики, ще менше еротики”.

– А якщо красива історія кохання з іноземцем? Це нині має попит!

А ось це залюбки! Історія ця тільки тиждень як закінчилася. Я вважала Патріка компенсацією за мої страждання через плавчиху. Вже уявляла себе з грошима, а дочок – з приданим, малювала собі картину, як притягну на буксирі до офісу чоловіка “Таврію” і себе, що контролює цей процес через віконце “БМВ”. Але, як і раніше, я сиділа без грошей, а Патрік швидко вивчив ціни на речових ринках і бурхливо тішився, на які копійки у нас можна прожити й одягатися.

Водночас він дуже експресивно пояснював мені, що мої колишні чоловіки – такі ж батьки, як і я, і дочки можуть цілком комфортно жити в їхніх нових родинах, оскільки в нього будинок невеликий і там регулярно живуть троє його дітей. Найкращою рисою Патріка була та, що після любовних обіймів він неодмінно казав: “Дякую”, на відміну від наших чоловіків, яких після всього цього треба довго цілувати, дякувати їм і щиро захоплюватися. Але інтуїція мені підказувала, що цього “дякую” трохи малувато для еротичного оповідання…

А оповідання я так і не написала. На вихідні чоловік із плавчихою забирають дочок у басейн, по супермаркетах тепер ходить Олег Іванович. Коли він повертається, я зустрічаю його в запаморочливій бузковій білизні, яка, на його думку, підкреслює мою чудову фігуру, закидаю сумки на кухню і тягну його в ліжко – набиратися досвіду і тем для еротичного опусу. І колись я його таки напишу!

Юнна ЗІНЬКОВСЬКА